понедельник, 18 апреля 2022 г.

Урок 28\2 Стилізація природніх форм

 Презентація до уроку

Стилізація – це процес узагальнення предмета за формою, та кольором на основі добирання найвиразніших його рис.

При стилізації один і той самий мотив може бути трансформований по різному: близько до натури, або може давати тільки натяк на неї асоціативно.

Наперед намальована ескізна замальовка - є дуже важливим етапом в створенні рисунка стилізованої композиції, тому, що виконуючи замальовку

з натури, художник краще вивчає природу,  виявляє пластику форми, внутрішню будову і текстуру природних матеріалів.

Будь яку природну форму можна стилізувати надавши їй декоративного образу. Оточуюча нас природа є прекрасним об’єктом для стилізації. Один і той самий предмет можна вивчати і зображувати декілька раз в залежності від поставленої задачі.

Стилізованими мають бути як форма так і колір. При стилізації кольору слід слідкувати за тим щоб композиція не була тільки з холодних або з теплих кольорів, хоча такий варіант допускається, наприклад коли стилізація виконана холодним тоном то предмет буде здаватись гнітючим, стомлюючим якщо тільки теплими то навпаки – яскравим радісним, полум'яним.


Досконалість форми часто робить декорування предмета непотрібним. Якщо виникає необхідність у декорі, потрібно вирішити, що саме декорувати (всю форму або її елемент) і як саме декорувати. Витончені форми декорують по всій поверхні, а в компактних формах виділяють головну частину. Форма й зміст декору повинні відповідати призначенню та формі предмета. Не кожний предмет можна прикрасити декоративними елементами, що відповідають природним зразкам. Часто форма, матеріал, засоби зображення змушують художника змінювати, спрощувати природну форму. Образ потрібно не тільки звільнити від випадкового та несуттєвого, але й доповнити такими деталями та ознаками, що дозволяють узгодити природну форму з предметом, що декорується. Саме таке змінення природного зразка з метою узгодити його з формою, матеріалом та технічними особливостями називають стилізацією. Для того щоб стати частиною декору, реальна квітка проходить складний шлях від малюнка з натури до узагальненого рішення в   орнаменті. 

 

 Отже,стилізація потребує попереднього вивчення предмету навколишнього середовища в якому цей предмет знаходиться. Також при побудові будь – якої композиції слід враховувати такі критерії побудови: як ритм, симетрія, асиметрія, психологічні дії кольору.

Ритм - один із основних засобів упорядкування різних елементів і форм. Важливою ознакою ритму є повтор елементів форми та інтервалів між ними.

Симетрія - одна з найяскравіших властивостей композиції. Це стан форми і засіб за допомогою якого організовується форма.

Слово симетрія (від грецького) означає спів розмірність. Симетрія широко використовується в архітектурі, зображувальному мистецтві. Принцип протилежний симетричному принципу організації композиції, називається симетричним (динамічним).

Асиметрія – це розміщення, поєднання елементів при якому вісь симетрії відсутня. В асиметричній композиції, яка б вона не була виразною, принцип організації форми виявляться не так чітко. Добре знайдена симетрична форма сприймається легко і відразу. Гармонія асиметрії розкривається поступово і повільно.

Домашнє завдання:

Намалюйте сову, використовуючи стилізовані  фрагменти зображення.

Матеріал для виконання практичної роботи: гуашеві або акварельні фарби

 


воскресенье, 10 апреля 2022 г.

Урок 28\2 Міфологічна тема у мистецтві

 Міфологічний жанр


Жанр, з яким ми познайомимося,  зародився ще в сиву давнину. Усі уявлення про світ, природні явища, богів з часом перетворилися на легенди, казки та міфи. Давні народи жили в різних куточках світу, тому й міфів існує безліч.
-    А що таке міф?
Міф з грецької – казка, переказ, оповідання, що описує навколишній світ та події за участю богів, демонів, героїв.
Твори мистецтва, присвячені таким сюжетам називають міфологічними.
Вивчення нового матеріалу.
  Міфологічний жанр ми можемо зустріти у різних видах образотворчого        мистецтва. Це живопис, графіка і скульптура.
-  А які міфи Вам відомі?
Найдавніші міфи - це міфи Давньої Греції та Риму, що називають античними. Цей жанр був надзвичайно популярним XIV- XVII столітті в епоху Відродження. Для митців Західної Європи античне мистецтво слугувало зразком. Не  виключенням були українські  художники.
Зоккрема Т. Шевченко  створив роботу « Смерть Лукреції», а
І.Рєпін передав казковий образ Садко. Працював у цьому жанрові Віктор Васнєцов, про що свідчать його твори: «Сірін і Алконст», «Три богатирі». Не виключенням стала творчість М.Врубеля, що написав своїх  «Демона», «Пана», «Царівна- Либідь». Але найвищий розквіт жанра пов'язують з творчістю  таких художників епохи Відродження як П. Рубенс, Рафаель, Каравджо  і звичайно, Сандро Ботічеллі, до одного із шедеврів якого ми і звернемося.
Сприйняття та аналіз творів мистецтва
У Флоренції, в галереї Уффіци, зберігається один із шедеврів світового мистецтва – «Весна» Сандро Ботічеллі , який створено понад 500 років тому.  Щоб ближче познайомитись  із шедевром відвідаємо екскурсію й зупинемося біля картини.


   Поміркуйте
     - Які міфологічні образи передано у зображенні?
    - Назвіть міфологічні образи картини, що можна віднести до античних?
    - Чому автор назвав картину « Весна»?
   Венера, Грації, Меркурій, Зефір, Флора – вся композиція символізує весну  та красу у всіх її проявах.
Поригадаємо, що вирізняло образ Флори: довгий одяг, листочки, квіти, рослинні мотиви.Щоб передати міфологічний образ та вирізнити з-поміж інших зверенемося до костюма.

Домашнє завдання.
Створити композицію у стилі грецького вазопису. Працювати будемо у техніці гратографія. Саме слово “гратографія” означає — “скобління по парафіну”. Ця техніка здавна називається “малювання по восковій підкладці”.


Інструктаж по виконання домашньої роботи:

1.     Покриваємо аркуш паперу акварельними фарбами - створюємо фон (як що це необхідно). Даємо висохнути.

2.     Наносимо парафіновою свічкою шар парафіну. Торцем парафінової свічки натираємо вздовж і поперек папір, наносячи на нього суцільний тонкий шар парафіну.

3.     Набираємо туш або гуаш на широкий пензель, проводимо ним декілька разів по шматку мила (без мила туш не пристає до парафіну) і покриваємо всю площину паперу. Чекаємо, щоб висохло.

4.     На підготовлений папір кладемо ескіз і ручкою переводимо контури на восковий папір.

5.     Голкою наносимо тонкі контури і лінії, передаємо різну тональність. Широкою площиною ножа вибираємо великі білі плями, широкі лінії - знімаючи з паперу туш, відкриваємо фон паперу.







Матеріали взяті з вільного доступу на сайті https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/fine_art/49355/