ЖАНРИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ
Іноді
в музиці відбувається взаємопроникнення жанрів: танець перетворюється на веселу
пісню, етюд, який призначений для удосконалення техніки музиканта, стає
картиною, а пісня перетворюється на концерт. Саме з такою музикою, де
зустрічаються різні жанри, ми сьогодні познайомимося.
- Зустріч різних
жанрів ми маємо можливість спостерігати в творчості засновника російської
класичної музики М. Глінки.
Михайло Іванович Глінка (1804—1857)
народився 20 травня 1804 року в селі Новоспаському Смоленської губернії. Його
дитячі роки минули в маєтку батька на лоні російської природи. Він рано виявив
тягу до музики. У дядька Глінки був кріпосний оркестр, і хлопчик із захопленням
вчився грі на скрипці і флейті, знайомився з музичною класикою. Але найбільше
йому западали в душу російські народні пісні.
З
одинадцяти років він почав брати уроки гри на фортепіано, в той же час проявляв
незвичайні здібності у вивченні мов — він знатиме їх вісім, зокрема італійську,
іспанську, персидську...
Події
Вітчизняної війни 1812 року, нашестя наполеонівських військ залишили глибокий
слід в душі хлопчика. Саме на Смоленщині розгорілося полум'я партизанської
війни, що з часом приведе композитора до ідеї опери «Життя за царя» («Іван
Сусанін»), про подвиг селянина — патріота Росії.
1817
року Глінка поступив у Благородний пансіон у Санкт- Петербурзі — учбовий заклад
ліцейського типу для дворянських дітей. Після закінчення пансіону він послужив
чиновником і незабаром вийшов у відставку, продовжуючи брати уроки на
фортепіано і скрипці.
Для
вдосконалення знань із музичної теорії Глінка здійснює поїздку за кордон.
Чотири роки він живе в Італії і Німеччині, знайомиться з видатними композиторами
того часу. У Росію він повертається вже творчо зрілим художником, автором ряду
яскравих вокальних і інструментальних творів. Протягом усього творчого життя М.
Глінка звертається до фольклору, і не тільки до російського, а й до
українського, іспанського, італійського тощо. Йому належить вислів: «Музику
створює народ, ми, композитори, лише її аранжуємо». Глінка намітив шляхи
розвитку російської музики в найважливіших її жанрах: опері, симфонічній
музиці, романсі. Оперою «Іван Сусанін» він поклав початок російської класичної
музики. Опера мала великий успіх. Вона зустріла схвалення і підтримку передових
людей Росії.
Важливе
місце у творчості композитора посідають п'єси для симфонічного оркестру — такі,
як фантазія «Камаринська», іспанські увертюри «Арагонська хота» і «Ніч в
Мадриді», симфонічне скерцо «Вальс-фантазія» — один із його найпоетичніших ліричних
творів. Спершу це була невелика фортепіанна п'єса. Пізніше композитор розширив
і оркестрував її. Незадовго до смерті (1856 року) композитор узявся за її
переробку і перетворив на побутовий танець, на досконалу за майстерністю
симфонічну фантазію. В основі «Вальсу-фантазії» лежить задушевна, ласкава тема.
У цьому творі М. Глінка створив невмируще прекрасні образи симфонічної музи¬ки,
що зросла з побутових танців.
Слухання
«Вальсу-фантазії» М. Глінки
· Чому цей танець — вальс — може належати саме до жанру
фантазії?
Домашнє завдання
Повторити слова пісні «Школа весела
сімя» Слова: Алла Орел, Музика Олег Антоняк
Комментариев нет:
Отправить комментарий