Урок № 16 Декоративно - прикладне мистецтво в нашому житті

 Презентація до уроку

 Українці з давніх – давен уміли цінувати красу. Вони створювали й прикрашали ужиткові речі. Мистецтво художнього оздоблення побутових речей дістало назву декоративно – прикладного , яке тісно пов’язане з побутом , віруваннями, природними умовами народу. До видів декоративно – прикладного мистецтва належать: вишивка, розпис, писанкарство, ткацтво, ковальство, витинанка, лозоплетіння та ін.. Створене, щоб прикрашати життя, народне мистецтво стало складовою частиною національної художньої культури, невичерпним  джерелом її розвитку.

 Одним із найдавніших видів декоративно – прикладного мистецтва є вишивка. Перші згадки про вишивку належать до доби палеоліту.  Із 19 ст. вишивка стає ремеслом. І тепер багато людей займається вишиванням. Цей вид мистецтва глибоко пов’язаний із народними традиціями, побутом, релігією.

Основним матеріалом для вишивання були вовна, льон, конопля. Вишивали також і на фарбованій тканині – перкалі, коленкорі, китайці, кумачі, мусліні, плюші, шовку тощо.

Вишивання хрестиком та гладдю – найпоширеніші техніки. На Волині основним кольором був червоний, який доповнювався чорним, синім або зеленим. Українська земля має багато талановитих майстринь.

 Кераміка теж відома людству з найдавніших часів . Майстри різних країн працюють з цим матеріалом, але найбільшої слави зажили майстри середньовічного Китаю.  Китайскі вази в наші дні прикрашають найкращі музеї світу.

Знамениті туркменські килими вражають багатством, насиченістю тонів і складністю орнаменту, які ніколи не повторюються.

 Мистецтво розпису по шовковій тканині – батик – виникло у Південно - Східній Азії . Сьогодні ця технологія популярна. Нею користуються професійні художники під час створення своїх творів.

Гончарство – найцікавіше, одне з найскладніших, народне ремесло. Потрібно знати секрети випалювання, щоб вогонь не зіпсував, не звів нанівець прекрасну роботу майстра . Як появилось гончарство?  Мабуть, колись давним – давно люди помітили,  що шматок глини,  який випадково опинився у багатті, затвердів до міцного каменю.  Це і стало поштовхом до бурхливого розвитку гончарства.  Знахідки археологів дозволяють скласти уявлення про те,  що перший гончарний круг був дуже недосконалим . Його приводили в рух рукою,  лише з появою нижнього верстата в Х ст. почали формувати посуд на гончарному крузі з одного шматка глини. 

В наш час популярні:  полив’яний гончарний посуд,  глечики,  фігурний посуд у вигляді людей і тварин.  Найвідоміші майстри глиняного фігурного посуду працюють в с. Опішня  (Полтавська обл..).  Коли ми бачимо макітру чи глечик, уявляємо,  як він народжувався.  У таких виробах відчувається сила землі, тепло людських рук,  подих нашої історії.

Плетіння – одне з найдавніших ремесел, виникло раніше, ніж обробка дерева, металу.  Гнучкі та міцні саджанці горіха використовувалися для плетіння огорож,  із лози виготовляли кошики,  бочки, меблі та ін., із соломи – бочки для зерна, головні убори, з рогози – полотна для решіт, килимки

Декоративний розпис – це символічна мова народного мистецтва. Так як люди прагнуть краси , то яскраві за кольором , цікаві композиції надають предметам , речам побуту мальовничого , святкового вигляду , що радують зір всіх, хто споглядає цю красу.

Традиційні види розпису зберігають і творчо розвивають у с. Петриківка (Дніпропетровська обл..) Орнаменти переважно рослинні, зокрема квіткові .

До них можуть приєднувати китиці винограду, калини, а рядом – птахи . Мають петриківські розписи і свої символи :

червоні ягоди калини – дівоча краса; зозуля – передбачає, скільки буде жити людина; півень – провіщує новий день. Колись майстри готували фарби із соку рослин, використовували природні барвники. Секрет розпису залежить і від саморобних пензлів, якими користуються народні умільці.

Розписи – це не тільки прикраса хати, а й своєрідна мова народного мистецтва.

Слово «витинати» означає вирізати. Це прикраси для житла, які вирізають ножицями або ножем з білого або кольорового паперу. Вони набули розповсюдження в ХІХ ст.,  коли папір став поширеним і доступним матеріалом.  Ними прикрашали стіни, мисники, буфети, образи та ін.  Люди вірили, що чудові паперові прикраси оберігають їх житла від нещасть, хвороб, дарують достаток і щастя.

Флоризм – це мистецтво комбінування сухих рослин для створення картин, панно.

Флористика – аплікація з природних матеріалів ( трав, квітів, листків) набула великої популярності саме в наш час. Ця робота розвиває творчість, художній смак.  Яку велику фантазію треба мати , щоб з тополевого пуху зробити портрет, а з квітів, трав, листків створити неперевершені пейзажі.

Писанки – це символ добра, сонця, життя.  Давні люди вірили, що писанка має магічну силу. Орнаменти, які наносились на сире яйце писачком з воском були не просто малюнками, а таємничими знаками, пов’язаними з магічними обрядами .  Для писанок характерні геометричні, рослинні, тваринні мотиви. Існує багато легенд про виникнення писанок та їх роль у житті людей.

Народні іграшки появились дуже давно, в період процвітання трипільської культури.  Для виготовлення іграшок використовували доступний матеріал: глину, дерево, кору берези, липи, осики, сосни, тканину, тісто, природні матеріали ( очерет , солому ). Не всі мешканці України мали кошти, щоб придбати іграшки для своїх дітей, тому часто батьки виготовляли їх , використовуючи підручний матеріал. Прикрашали вироби розписом у вигляді різноманітних орнаментів, хрестів, кружечків, крапок або ж покривали ангобами чи поливою. Тепер використовують і новітні матеріали (глину, пластмасу, синтетичні тканини). Усі матеріали, що використовуються для виготовлення іграшок, суворо перевіряються державними установами, щоб не містили шкідливих для здоров’я дитини домішок .

 

Питання для самоперевірки

1. Вид декоративно – прикладного мистецтва, твори якого виконують на сирому яйці за допомогою барвників і воску писачком.  ( Писанкарство )

2. Вироби з глини, випалені при високих температурах. ( Кераміка )

3. Мистецтво розпису по шовковій тканині. ( Батик )

4. Художня обробка металу. (Ковальство )

5. Мистецтво виготовлення предметів з лози. ( лозоплетіння)

6. Мистецтво комбінування сухих рослин для створення картин, панно.

    ( флоризм)  

7. Художня обробка предметів побуту. (Декоративно – прикладне мистецтво)

8. Виготовлення прикраси на тканині шляхом шиття . ( Вишивка )

 

 Домашнє завдання :

Підготувати ілюстративний матеріал , загадки , вірші , вислови з теми

 «Декоративно – прикладне мистецтво».

Урок № 16 МИСТЕЦТВО ОФОРМЛЕННЯ ТЕАТРАЛЬНОЇ ВИСТАВИ. РІЗДВЯНИЙ ВЕРТЕП

  Презентація до уроку

Виникнувши в Західній Європі десь у глибинах XV ст., вертепна вистава через Польщу потрапила до нас, в Україну.

І вже із XVII ст. Різдвяні свята неможливо було уявити без вертепу. Його назва пов’язана з тим, що перші лялькові вистави інсценували біблійний сюжет про народження Христа у Віфлеємській печері (вертеп з давньослов’янської мови – печера).

Спочатку це була лялькова вистава про Різдво Ісуса Христа, яка згодом переросла в справжнє театральне дійство. За три сторіччя існування сюжет залишився майже незмінним: на початку розігрувалися події, пов’язані з народженням Ісуса, – благовіщення янголів, поклоніння волхвів і пастухів, троє царів підносять дарунки. Потім дія переходила в покої царя Ірода: там відбувалися розмови з волхвами, воїнами.

Вертепна печера

Богоматір  з немовлям Ісусом у стаєнці Царі з дарунками

Спочатку конструкція театральної ширми повторювала дії вистави: це був іграшковий будиночок на три яруси: верхній – різдвяна стаєнка зі Святим сімейством – Дівою Марією, святим Йосипом та немовлям Ісусом, середній – палати царя Ірода, нижній – пекло з чортами. Цікаво, що дійові особи верхнього ярусу мали змогу спускатися і спілкуватися з персонажами середнього. Так само й мешканці нижнього ярусу могли підніматися на середній. Але ніколи життя верхнього і нижнього ярусів не перетиналося, оскільки за жодних обставин добро не може спілкуватися зі злом.

З часом іграшкову сцену з ляльками робили лише для верхнього ярусу, а дії інших персонажів грали самодіяльні актори – студенти, молодь, діти, які ходили з колядниками.

Старовинних ляльок робили з дерев’яних брусочків, на які одягали саморобний одяг із клаптиків тканини. Під цей імпровізований одяг підкладали вату, щоб надати лялькам об’єму. Знизу дерев’яний брусочок закінчувався підставкою, щоб лялька могла стояти. Тканини, які застосовувалися для костюмів, підкреслювали особливості сценічного образу цих ляльок: клаптик старовинного сукна для мантії Ірода, золотавий папір для обладунків солдата, шматочки золотої парчі – для одягу Янгола. Волосся робили з лляних ниток, а крила – зі справжнього пір’я. Голови ляльок ліпили з глини і розмальовували досить схематично. Тобто все робили з підручних матеріалів. Такий персонаж, як Смерть, був найбільшим і мав справляти жахливе враження. А чорт скоріше викликав сміх. Саме він відносив головного злодія – царя Ірода у пекло. Пастухи – це персонажі, найбільш наближені до простих людей, тому їхнім костюмам надавали рис народного одягу. Волхви, або троє царів, обов’язково мали з собою подарунки, які вони приносили немовляті Ісусу. І останній герой вертепної вистави – Різдвяна зірка.

Як бачите – нічого складного. Трохи фантазії і сердечного тепла, і все це можна зробити. Персонажі для вертепу такі: янголи з крилами, один з лілією, Марія з немовлям, Йосип, пастухи у свитках, Ірод у оксамитовому вбранні з короною, охорона Ірода в панцирах, озброєні, три царі в парчевому вбранні з коронами, усі зв’язані докупи – так і рухаються, чорт чорний із хвостом та рогами, солдат, Коза, піп, запорожець, селяни.

Ми з вами зобразимо героїв різдвяного вертепу  графічним або живописним способом.

Домашня робота

–  Намалюйте ескіз інтер’єру з дійовими персонажами.

 Інструменти та матеріали:

 аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, кольорові олівці

Урок № 16 Художній шрифт

 

Презентація до уроку.

Мова піде про графічне зображення та написання літер. За допомогою друкарських машин в світі з’явилося багато друкованих книжок, малюнків.  Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI століття, а до цього книги були рукописні. Переписування книг – це була дуже клопітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше.

Старовинні книги майстри - каліграфи виписували спеціальними паличками або гусячим пером. Книжки прикрашали буквицею – початковою літерою першого слова. Багато видатних майстрів з перших літер свого імені й прізвища складали своєрідну композицію. Таку композицію називають монограмою Нею митці та художники позначають свої картини. Це є своєрідний підпис.

Кожна буква має свою неповторну форму, її можна написати по-різному.

З букв незвичної форми можна скласти слова – образи, вони можуть нагадувати коліщата якогось механізму, бувають “колючими”, або написання слів - образів викликають в уяві образи тварин.

Виконання шрифтів - це творча робота, яка вимагає від художника естетичного смаку, винахідливості, творчого підходу до справи.

Шрифт -  це написання, накреслення літер.                                                                                     

Домашня робота:

Створіть літеру - ініціал свого імені або монограму зі своїх ініціалів.

Основні рекомендації:

- літера повинна відразу впізнаватися та гарно прочитуватися;

- зображення, якими ви прикрасите літеру, мусять щось символізувати;

- кольори можуть гармонійно поєднуватись чи контрастувати

Інструменти та матеріали: фарби, кольорові олівці, пензлі.

Урок № 15 Із чого складається книга.

 Презентація до уроку 

Ми повинні ознайомитись з основними елементами книги.

 Перша  цупка сторінка, яка знайомить мене з назвою книги, її автором – називається обкладинкою. Вона частіше буває відмінно від сторінок книги. Якщо книга дорога, цінна, на ній може бути ще одна обкладинка (вона з тонкого паперу, але має всю інформацію про книгу, – це суперобкладинка).  Як ви свої підручники оберігаєте, так і вона оберігає книгу від пошкоджень. Всередині книга містить інформацію,  малюнки, – це книжковий блок.  А книжковий блок у товстих, великих книжках, у підручниках прикріплюється до обкладинки за допомогою форзаца – зігнутого навпіл аркуша цупкого паперу. Це основні елементи, з яких складається книжка. Книжки є різні. В них  можуть бути додаткові елементи. З ними ви ознайомитесь у вільний для вас час.  У наших книжках вже містяться ілюстрації. Ви виконували їх графічними матеріалами. Отже, ми продовжуємо опановувати мистецтво графіки і мистецтво книжкової графіки .

        Сьогодні на уроці в його практичній частині ми повинні створити обкладинку до нашої книжечки. Обкладинка повинна містити прізвище автора, назву книги. Вона може бути ілюстрована, оздоблена орнаментом. Як  будь – який малюнок – вона зберігає правила композиції.

Закріплення нової інформації.

З яких частин складається книга?

Які функції несе суперобкладинка?

Для чого у книжках розміщують ілюстрації?

 

Домашнє завдання.

Створити книжку розкладку з усіма головними елементами книжкової графіки

 

Урок № 15 Лялька – уособлення образу людини.

 Презентація до уроку

Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити ляльку-мотанку. До цього ставилися так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини та  роду, як могутній магічний талісман і символ зв'язку між поколіннями, відома в багатьох традиційних культурах Землі. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Ляльки різних народів відрізняються зовні і матеріалом, з якого зроблені: десь кам'яні або дерев'яні, десь глиняні, а ще десь - ганчіркові (зроблені з тканини). Головне призначення ляльки - оберігати від зла і нечистих помислів.

У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, та оживлені богами. Наприклад, в українській казці «Івасик-телесик» чоловік і жінка, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.

 

    До наших днів дійшли зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева - Купала та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляна, коли проводжають зиму і зустрічають весну. Навіть городні опудала, які і зараз ставлять на городах для відлякування горобців, спочатку були священними ляльками-охоронцями житла і садиби від злих духів. Однак є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотанка, або вузлова, лялька, виготовлена ​​з м'якого матеріалу - шкіри або тканини і з ниток. Ляльці-мотанці вже майже 5000 років, бо з'явилася вона з тих пір, як почали вирощувати льон. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а з часом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і пряжу.

Лялька-мотанка – один з найдавніших символів української культури. Вона виконувала важливу функцію – оберегу.

Іграшки ніколи не залишали на вулиці, не розкидали по хаті, а берегли в кошиках, коробах, замикали у скрині. Брали на жнива і на посиденьки. Ляльок дозволялося брати в гості, їх клали в придане. Усі ляльки, виготовлені в сім'ї – обереги, вони оберігали людину від нещастя. Підбираючи тканини і нитки для майбутньої ляльки, враховували символічний сенс кожного кольору.

•      Білий - символ невинності, чистоти і радості;

•      червоний - це саме сонце, вогонь, гаряча кров, символ родючості;

•      жовтий - тепло, дитинство;

•      жовтогарячий - символ слави, величі і честі;

•      зелений - здоров'я, природа, молодість;

•      синій - вірність, довіру, нескінченність, високі помисли і духовне спілкування;

•      чорний - зв'язок із минулим, мудрість і накопичені знання поколінь.

Мама або бабуся збирали м'які і яскраві клаптики. Їх руками відривали від "щасливих" суконь і пов'язували в лялечку.

 

 Закріплення нових знань

(тестування)

1. У давнину іграшки:

а) купували; б) робили самі.

2. Яку роль виконувала лялька-мотанка в кожній родині?

а) була оберегом;

б) товаром, який можна було продати, купити;

в) звичайною іграшкою.

3. Скільки років існує лялька-мотанка?

а) 5000; б) 1000; в) менше 100.

4. Що є в основі ляльки?

а) паличка; б) коло; в) хрест.

5. Ляльку-мотанку можна було:

а) продати, купити; б) передавалася від матері до дитини.

6. Лялька-мотанка є посередником:

а) між мамою і дитиною; б) між чоловіком і жінкою;

в) між живими і тими, що ще не народилися та містичним світом.

7. Чому немає обличчя у ляльки-мотанки?

а) тому що так краще, оригінальніше;

б) тому що не вміли зробити гарне обличчя;

в) тому що боялися, щоб в ляльки не вселився дух конкретної людини.

8. Чому деякі ляльки спалювалися?

а) тому, що вже ставала старою;

б) з спалюванням ляльки знищувалися хвороби, зло.

9. Лялька-мотанка шиється?

а) так; б) ні.

10. В який день за традицією не можна було мотати ляльок?

а) понеділок і вівторок; б) середа і субота; в) п'ятниця і неділя.

11. Яких ляльок дарували молодятам?

а) багаторучка; б) нерозлучники; в) зерновушка.

12. Яка з ляльок давала господарям здоров'я і багатства:

а) травниця; б) зерновушка; в) пеленашка.

-   Порахуйте кількість балів(самоперевірка)

 

Урок № 11 Барвисте диво українського народного розпису

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО УРОКУ

Сьогодні на уроці ми:

1.     ближче познайомимося з барвистим дивом народного розпису;

2.     визначимо основні засоби виразності розпису;

3.     дізнаємося чим відрізняються розписи різних регіонів;

4.     самі спробуємо створити розпис в одному із стилів.

Ще у сиву давнину українці асоціювали свою домівку з живою людиною. У людини є чоло, у хати – причілок, у людини – очі, у хати – вікна, у людини – серце, у хати – піч. За народними традиціями стіни хати білили і всередині і ззовні, що давало велику площу для втілення творчих задумів господарів.

Розписували стіни, обрамлювали вікна і двері, декорували піч. Малювали листки дуба, клена, хмелю, барвінку, грона винограду, вінки і букети, сови і павичі). Працювали народні майстри пірцем, пензлями, рогозою, віхтем, пальцями.

На початку ХІХ століття на основі настінних розписів виник розпис предметів щоденного вжитку: ваз, тарілок, кахлів, куманців, дощечок, глечиків та інших. В наш час особливо популярними стали «мальовки» - розписи, виконані на папері, якими також можна прикрашати оселі, виготовляти листівки, сувеніри.

                                                   Косівський розпис

 Квіти, візерунки переходять в геометричний орнамент.

    Зображення птахів.

    Люди в гуцульському одязі.

    Білий, зелени, жовтий і коричневий, рідше, синій кольори.

 Основні елементи косівського розпису – квіти, візерунки, що переходять у геометричний орнамент; птахи та зображення людей у національному гуцульському одязі. Основні елементи косівського розпису – це квіти, пелюстки, листки-завитки, крапки та лінії-мережива.

Косівський розпис впізнаваний завдяки особливому колориту і графічним мотивами. Майстри використовували обмежену кількість кольорів: білий, зелений і різні відтінки охри, від світло-жовтого до коричнево. Рідше зустрічаються вкраплення синього кольору. У техніці косівського розпису оформляють посуд і предмети побуту, дитячі іграшки, сувеніри, пічні кахлі, декоративні плитки. До числа найбільш характерних виробів можна віднести кружки – в оригіналі їх називають «кухлі», миски, свічники, свистульки у вигляді овечок.

Петриківський розпис

    Розмаїття квітів, листків, ягід.

    Квіти та ягоди поєднуються з птахами.

    Зображення тварин, що мають фантастичний характер.

    Використання в розписі жар-птиці.

Характерною рисою творчості петриківських народних митців було використання рослинно-квіткового орнаменту для декоративного оздоблення. Цьому орнаменту властиві легкість і виразність загального композиційного вирішення.

Розмаїття квітів, листочків, ягід петриківського розпису захоплює, спонукає роздивлятися шедеври народного малярства годинами. Не дивно, що в 2013 році унікальне мистецтво внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Характерною особливістю петриківського розпису є переважання рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення передовсім фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки». Широке застосування в розписі мають мотиви садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) і лугових (ромашки, волошки) квітів і ягід калини, полуниці та винограду. Характерним для візерунків є також зображення акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного листя. Нерідко квіти та ягоди поєднано з птахами, іноді використовують зображення тварин і людей, які традиційно мають дещо фантастичний вигляд. Часто в «петриківці» використовується образ жар-птиці — міфічної істоти, що приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі.

Опішнянський розпис

    Пишний рослинний орнамент червоного, зеленого, білого, коричневого і чорного кольорів.

    Птахи спрощених форм.

    Великий рослинний орнамент, що поєднуються з геометричними мотивами.

    Чорне обведення візерунків, контурів.

Опішнянський розпис об’єднує декоративно-стилізовані форми, пишний рослинний орнамент червоного, зеленого, білого, коричневого і чорного кольорів. Саме вони надають опішнянським розписам неповторності, казковості та чарівності. Опішнянському розпису характерне зображення птахів спрощених форм без особливої пишності. Також опішнянському розпису притаманне чорне обведення візерунків і контурів.

Декоративність і виразність опішнянських виробів пов’язана з їх розписом великим рослинним орнаментом, що поєднується з нескладними геометричними мотивами, без різких ламаних ліній, що мають пом’якшені часто округлі обриси. Квіти дуже умовні за формою, на одній гілці вони часто мають зовсім різний малюнок, характер їх близький до українських багатобарвних настінних розписів, техніка виконання надає їм певну специфічність.

Не дивно, що в 2013 році унікальне мистецтво внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Домашнє завдання.

Створити ескіз власного настінного декоративного розпису в одному з вивчених стилів.

 

Урок № 7 Фантастичні тварини

 

Презентація до уроку

          Зазвичай художники-анімалісти зображували тих тварин, яких часто бачили й добре знали. Складніше було зобразити маловідому тварину або ту, що зображувалася лише за описами мандрівників і мисливців, які, звичайно, могли дещо і перебільшити, і просто наплутати.

Так, на одному із давньоєгипетських рельєфів є зображення досить дивної тварини, яку разом з іншими дарунками пропонують фараону іноземні посли. Лише добре придивившись, можна зрозуміти, що тварина ця - звичайний кінь, перший, якого побачили у Давньому Єгипті. Слон, носоріг, кит також могли перетворитися в зображенні на досить дивних створінь, особливо якщо художник ніколи не бачив їх на власні очі.

Проте вже з найдавніших часів існували розповіді про насправді фантастичних тварин, а отже, і їхні зображення. Ці істоти мешкали в далеких незвіданих землях або ховалися зовсім поряд, у лісі, печері чи озері. Вони могли бути небезпечними й жорстокими тваринами, а могли - мудрими порадниками, захисниками й навіть божествами. Зазвичай такі істоти поєднували в собі риси кількох різних тварин чи навіть тварин і людей.

Подібних зображень - людей з головами тварин - надзвичайно багато в мистецтві Давнього Єгипту. У Давньому Дворіччі шанували напівлюдину-напіврибу, биків і левів із людськими обличчями і боялися людей-скорпіонів, що мешкають на краю Всесвіту. Однак всіх цих істот важко назвати саме «фантастичними тваринами», так само як і давньогрецьких кентаврів (напівлюдей-напівконей) або сатирів (напівлюдей-напівцапів). Проте інші античні міфи розповідають про Пегаса - крилатого коня або Химеру - чудовисько, яке поєднувало в собі риси лева, кози та змії. Це вже справжні фантастичні тварини.

У середні віки чимало різних тварин «оселилося» в гербах. Зазвичай обирали тих істот, які були зрозумілими для всіх утіленнями влади, сили та могутності. Усі ці якості символізував лев, але на всіх левів не вистачало. Тому герби прикрашали леопарди, ведмеді, вовки, навіть кабани й дикі коти, а також орли. Утім шанованими були майже всі тварини, адже лисиця символізувала хитрість, собака — вірність, заєць - обережність, бик - упертість, сова - мудрість. Один кар’єрист навіть зобразив у своєму гербі білку з підписом (девізом) - «Усюди вдерусь».

Було на середньовічних гербах чимало й фантастичних істот. Деякі з них і досі дуже популярні. А найпопулярнішим, мабуть, є дракон - крилатий змій, який може мати одну або кілька голів. Про дракона розповідають легенди в усьому світі. Та, наприклад, мудрий китайський дракон набагато симпатичніший за свого європейського родича, який зазвичай охороняє скарби або викрадає принцес. Якщо дракон має лише дві ноги і хвіст (і стає трохи схожим на птаха), то він називається віверною.

Грифони мають тіло лева, орлиний дзьоб і крила. Про грифонів почали розповідати ще в Давній Греції - і саме тоді з’явилися їхні перші зображення.

Фантастичною твариною є й єдиноріг. Можливо, все почалося з розповіді про реального носорога, тим більше, що спочатку ця істота мала тіло бика і вважалася дуже лютою. Традиційний єдиноріг - це білий кінь з довгим гострим рогом на лобі і з маленькою, як у цапа, борідкою. Утім ця красива і шляхетна тварина залишається досить небезпечною. У китайських легендах єдиноріг називається цилінь. Вважається, що він має тіло оленя, шию вовка, хвіст бика, копита коня, різнокольорове руно і, звичайно, один ріг.

Домашнє завдання:

Створити зображення фантастичної тварини, про яку дізналися сьогодні на уроці, або вигадати іншу і зобразити її. Дати їй назву.

 

Інструменти та матеріали:  аркуш паперу,  олівець, гумка, на вибір (кольорові олівці або гуашеві, акварельні фарби, пензлі)

Урок № 7 Прийоми композиції

 

  Презентація до уроку

     До головних композиційних прийомів належать: ритм, симетрія, асиметрія, статика, динаміка, рівновага частин композиції та виділення сюжетно-композиційного центра. (Запис до зошиту.)

Передусім необхідно визначити, що буде головним у картині та як виділити це головне, тобто сюжетно-композиційний центр, який часто також називають «смисловим центром», або «зоровим центром» картини. Композиційний центр має привертати увагу, що досягається завдяки освітленості, кольору, збільшенню зображення, контрастів та інших засобів; він є виразником художнього образу і несе змістовне навантаження. (Запис до зошиту.) Організуючи композиційний центр, слід ураховувати закони візуального сприйняття площини.

Ще одним композиційним прийомом є використання ритму.

Ритм — універсальна природна властивість, чергування будь-яких елементів у певній послідовності. (Запис до зошиту.) Він присутній як у багатьох явищах дійсності, так і в мистецтві. Ритм завжди передбачає рух. Більшість явищ природи певним чином пов'язана з ритмом — серцебиття, дихання, обертання планет, чергування дня і ночі, циклічність пір року, зростання рослин.

У живописі, графіці, скульптурі, декоративному мистецтві ритм — це один із найважливіших виразних засобів композиції, який бере участь не тільки в побудові зображення, але й часто додає змісту певної емоційності.

Ритм може бути заданий лініями, плямами світла і тіні, плямами кольору. Цілісності композиції художник досяг завдяки тонко знайденим ритмам вертикальних, похилих та горизонтальних ліній — прямих та вигнутих; світлих та темних плям, великих та малих об'ємів.

 

Іншими прийомами композиції є симетрія та асиметрія у зображенні.

Симетрія як композиційний прийом — це чітка послідовність розташування, поєднання елементів, частин відповідної структури творів. (Запис до зошиту.) Принцип симетрії, яким художник керується у творчості, зустрічається у природі — кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін. Симетрія надає творам мистецтва завершеності та цілісності, асоціюючись з вольовою організацією форми й декору. Асиметрія — відсутність будь-якої симетрії. (Запис до зошиту.) Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю індивідуальна, тоді як основою симетрії є певна типологічна спільність.

 

Домашнє завдання:

1.     Записати  основні поняття в зошит.

2.     Створити графічний образ «Диво-дерево», використавши прийоми композиції.

Урок трудового навчання Великоднева писанка

 Презентація до уроку

Сьогодні, діти, ми під час уроку ми з вами розпочнемо  виготовляти писанку, оздоблену бісером.

Писанки – це важлива складова української культури, народних традицій з прадавніх часів. Для християн це символ Христового Воскресіння, який використовується в релігійних обрядах і відіграє в них велику роль.

Ми з вами зупинимося на виготовленні писанки з бісеру – бісерки. Бісерка – один з традиційних видів художнього оформлення яєць, поширених в Україні. Декороване скляними бісеринками яєчко – універсальний подарунок, а також гарна окраса інтер’єру.

Практична робота.

Ми знаємо, що важливе значення під час оздоблення виробу має колір.

Перший колір – колір вишні, любові, радості життя. (Червоний)

Другий – колір неба, простору, вітру і здоров’я.(Синій)

Третій колір – колір весни, пробудження природи. (Зелений)

Четвертий  колір – колір місяця, зірок, колір хлібного лану, жита. (Жовтий)

П’ятий колір – колір землі, пам’яті про своє коріння. (Коричневий)

Колір,  що означає нескінченність життя людини, продовження його в потойбічному світі. (Чорний).

Правила безпечної праці під час виготовлення виробів із бісеру( повторення)

Технологія виготовлення виробу

1.     Для роботи беремо чисту шкарлупу яйця або дерев’яне яйце, ґрунтуємо клеєм ПВА, даємо трохи підсохнути.

2.     Олівцем накреслюємо візерунок.

3.     Підбираємо кольорову гаму бісеру.

4.     Для кріплення бісеру використовуємо густий клей ПВА.

5.     Починаємо роботу з верхньої частини заготовки.

6.     Пензликом потроху намащуємо поверхню яйця клеєм.

7.     За допомогою голки акуратно й щільно викладаємо бісеринки по візерунку, аж до самого низу.

8.     Після закінчення роботи ґрунтуємо сумішшю клею та води (у пропорції ¼) увесь виріб.

 Рефлексія заняття  

Роботу, яку ми з вами розпочали, неможливо виконати за один урок. Тому даний проект ми закінчимо напередодні Великодня, одночасно  привітавши зі святом своїх рідних чудовими виробами та взявши участь у виставці писанок.